РЕКОМЕНДАЦІЇ
БАТЬКАМ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ
Агресія - індивідуальна аби колективна поведінка чи дія, спрямована на
спричинення фізичної чи психічної шкоди або навіть на знищення іншої людини чи
групи.
Агресивна поведінка виявляється вже в ранньому віці, випробовуючи
батьківське терпіння і створюючи напруження у стосунках із однолітками.
Найгостріше постає проблема агресивної поведінки у підлітковому віці,
коли здійснюється перехід до нового щабля розвитку особистості; серед підлітків
посилюється негативізм, демонстративна стосовно дорослих поведінка, частішають
випадки виявів жорстокості й агресивності. Агресивність супроводжують:
- неадекватне
самооцінювання (занижене або завищене),
- неадекватний
рівень домагань, що не відповідає можливостям підлітка;
- підвищена
емоційна напруженість і тривожність;
- різний ступінь неадекватності уявлень підлітків про своє місце в сім'ї,
про ставлення до них однолітків,
- низький рівень сформованості комунікативних навичок
тощо.
Агресія підлітків безпосередньо не пов'язана з
порушенням усталених Правил і норм та відокремлюється від асоціальної
поведінки.
Становлення агресивної
поведінки — складний і багатогранний процес, у якому діє низка чинників:
Агресивна поведінка визначається впливом сім'ї.
Характер стосунків між батьками, між батьками та дітьми, дисгармонія в сім'ї є
чинниками, що визначають агресивну поведінку
дітей. Особистісні характеристики також відіграють важливу роль у
формуванні агресивної поведінки. До них відноситься підвищений рівень
психопатизації, нестійкість емоційного стану, що виявляється в підвищеній
збудженості, подразливості, а також депресивності, яка призводить до підвищення
рівня тривожності, скутості, невпевненості в собі.
Основними
формами агресивної поведінки є:
• фізична агресія, тобто застосування фізичної сили
проти іншої людини;
• негативізм, спрямований проти керівництва і
встановлених правил;
• підозріливість, тобто недовіра до людей, яка
ґрунтується на переконанні, що вони мають намір зашкодити;
• вербальна агресія, тобто вираження своїх почуттів
через чвари, образи, приниження;
• аутоагресія — агресія, спрямована на самого себе.
Агресивна поведінка підлітків постає як спосіб:
• задоволення потреб у спілкуванні;
• самовираження та самоствердження;
• відреагування на неблагополучну обстановку в сім'ї
та на жорстоке ставлення з боку батьків; • досягнення значущої мети.
Таким чином, у підлітковому віці агресивна
поведінка є своєрідним захисним механізмом.
Враховуючи всі чинники, що беруть участь у становленні
агресивної поведінки підлітків, можна попередити чи обмежити вияв форм агресії.
У спілкуванні з агресивними дітьми потрібно виявляти
чималі стриманість, терпіння, пам'ятаючи, що маленькі забіяки, тероризуючи
інших, самі страждають від власної упертості, гнівливості, дратівливості.
Почуття провини, порушення душевної рівноваги, незадоволеність не проходять в
агресивних дітей, навіть якщо їм удається на когось вилити свої негативні
емоції. Таким дітям необхідно дати зрозуміти, що дорослий (учитель, батьки, психолог)
— їхній союзник у вирішенні внутрішніх проблем. Агресивні діти повинні
переконатися, що їх люблять, а їхні вчинки псують враження при них, до того ж
не приносять їм полегшення. Необхідно тактовно і послідовно навчати дитину
самоконтролю, внутрішньої зібраності і стриманості. Перевести активність
агресивної дитини в конструктивне русло допоможе вивчення її інтересів і
схильностей. Поступове ускладнення завдань, що вимагають рішучості, сміливості,
енергійності реакції, дасть змогу відвернути дитину від дріб'язкового
«з'ясування відносин» і переключити на організацію спільної діяльності, успіх
якої залежить від уміння співробітничати з іншими.
Рекомендації
батькам щодо спілкування з агресивними дітьми
• Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу — найнеефективніші способи подолання
агресивності, лише зрозумівши причини агресивної поведінки і знявши їх, ви
можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.
• Дайте дитині можливість вихлюпнути свою агресію,
спрямувати її на інші об'єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати
«портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний
момент знизилася.
• Показуйте дитині особистий приклад ефективної
поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або лихослів'я про своїх друзів
або колег.
• Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви
любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або
пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна і важлива для вас.
Рекомендації батькам щодо
стримування агресивної поведінки підлітків
• Виявляти до підлітка більше уваги, любові та ласки.
• Батьки повинні стежити за своєю поведінкою в сім'ї.
Кращий спосіб виховання дітей — єдність їхніх дій.
• Не застосовувати фізичні покарання.
• Допомагати підлітку знаходити друзів. Заохочувати
розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме завзятості, активності,
ініціативності, перешкоджати її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості.
• Пояснювати підлітку наслідки агресивної поведінки.
• Враховувати у вихованні та навчанні особистісні
властивості підлітка.
• Надавати підлітку можливість задовольнити потреби в
самовираженні й самоствердженні.
• Обмежувати перегляд відеофільмів та комп'ютерних ігор зі сценами
насильства.
• Спрямовувати енергію підлітка у правильне русло,
наприклад, заняття у спортивних секціях; заохочувати його до участі в
культурних заходах.
Поради
батькам конфліктних дітей:
• Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з
іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або
бурмотіння собі під ніс. Звичайно, у всіх батьків бувають моменти, коли ніколи
й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше вибухають «бурі».
• Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу
дитини в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об'єктивно розібратися в
причинах її виникнення.
• Після
конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні
дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі
способи виходу з конфліктної ситуації.
• Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки.
Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде
продовжувати провокувати їх.
| 
